Засідання клубу "Що?Де?Коли?"

Тема. ВІЛ/СНІД: обирай життя  

Мета: актуалізувати й поповнити базові знання про ВІЛ/СНІД, усвідомити зв'язок між способом життя і ризиком інфікуватися, розвивати вміння уважно ставитися до свого здоров'я; формувати толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованої людини, виховувати ставлення до здоров'я як до найвищої цінності.

Обладнання: Ноутбук, медіа презентація «Обирай життя», відео фрагмент «Ліки від СНІДу», «Історія боротьби за життя», матеріали про ВІЛ/СНІД.

Хід заходу

І. Організаційний момент

Вступне слово вчителя. Оголошення теми засідання.

Учитель. Діти, сьогодні тема нашого заняття «ВІЛ/СНІД: обирай життя». Ця тема для вас не нова: пам'ятаєте, 1 грудня - Всесвітній День боротьби зі СНІДом і День порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми. Сьогодні ми з вами пригадаємо те, що знаємо, і поповнимо знання новим матеріалом.

ІІ. Основна частина засідання

(Лекторська група в супроводі медіа презентації зачитує міні-повідомлення про ВІЛ/СНІД, шляхи передачі вірусу, групи ризику та ін..)

№1 ВІЛ/СНІД називають глобальною проблемою сучасного людства. Актуальність проблеми ВІЛ/СНІД у тому, що епідемія перестала бути тільки медичною проблемою. Її поширення, зачіпає всі сфери життя нашого суспільства та стосується кожної людини. Погляд на епідемію як у проблему асоціальних людей (повії, гомосексуалісти, наркомани) відійшли до минулого. Нині ВІЛ-інфекція пробралася у усі верстви населення, включаючи благополучні, не прилічені до «груп ризику», але практикуючі ризиковану поведінку.

Вже мільйони людей усього світу живуть з ВІЛ, їх оточують сотні мільйонів рідних і близьких.

На відміну з інших захворювань діагноз «ВІЛ-інфекція» супроводжується безліччю соціальних і психологічних проблем, внутрішніх криз, стресів, негараздів міжособистісні стосунки, що з'являються задовго перед тим моменту, коли може знадобитися медична допомога.

Проблему ВІЛ/СНІДу розглядали, розглядають і науки розглядатимуть: вчені, лікарі, соціологи і інших професій.

№2 Що таке СНІД і ВІЛ?

СНІД - означає синдромом набутого імунодефіциту.

Вчені, вивчаючи перші випадки захворювання СНІД, дійшли висновку, що основна особливість цього захворювання ураження імунної системи людини.

СНІД - перший в історії медицини набутий імунодефіцит, пов'язаний з конкретним збудником і характеризується епідемічним поширенням.

ВІЛ - це ретровірус, вперше виділений Люком Монтаньє (Франція) і Робертом Галло (США) 1983 року. Особливість ретровірусів у тому, що вони відтворюють свій генний матеріал в людських клітинах. Це означає, що інфіковані клітини залишаються такими остаточно до кінця свого існування.

№3. Вже багато років у наукових колах є переконання, що необхідною умовою розвитку СНІД є вірусу імунодефіциту. Саме він, на думку основної маси дослідників, викликає СНІД. У той самий час, окремі фахівці не переконані у цьому, причиною СНІД є ВІЛ.

Спочатку наш організм запрограмований на виживання та знешкодження різноманітних інфекцій. Вживлюючись у клітину, ВІЛ перебудовує цю програму так, що клітина сама починає виготовляти все нові й нові віруси. Проте людина, в якій точиться жорстока боротьба із недугою, найчастіше навіть не підозрює про це, оскільки не відчуває ніяких симптомів. Навіть тест на ВІЛ на певному періоді (загалом 3-6 місяців після зараження) не реагує на наявність.

Після розвитку СНІДу у людини з'являються серйозні проблеми з здоров'ям: то вона може різко втратити вагу на 10 % і більше, мати протягом тривалого часу постійно підвищену температуру тіла. Можливі також сильне нічне потовиділення, хронічна втома, збільшення лімфатичних вузлів, постійний кашель.

№4. Основними шляхами передачі ВІЛ-інфекції є:

• Через кров. Потрапляння крові ВІЛ - інфікованого чи хворого на СНІД у організм здорової людини. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих становлять люди, що вживають чи вживали наркотики З іншого боку, зараження може статися за переливанні крові, і навіть її продуктів від ВІЛ-інфікованих донорів або при використанні нестерильного, неопрацьованого медичного інструмента, що містить частки крові інфікованих. Але сьогодні шанси заразитися у такий спосіб дуже малі. Продукти крові, що використовуються для лікування людей, досліджуються на вміст вірусу; застосовуються одноразові медичні інструменти.
• Від матері до дитині. Зараження дитини можливо: під час вагітності (коли ВІЛ проникає через плаценту до плоду); у процесі пологів (коли під час проходження дитини через пологові шляхи матері ВІЛ разом із кров'ю може потрапити до організму новонародженого через шкіру); при грудному вигодовуванні дитини (коли ВІЛ з молока матері через мікротравми в роті дитини потрапляє у його організм).

№5. Неможливо заразитися ВІЛ-інфекцією: користуючись загальними з інфікованим посудом чи туалетом; перебуваючи із ним в лазні чи плаваючи в одному басейні; вітаючись за руку; обіймаючи і цілуючись тощо. ВІЛ-інфекція не передається у побуті та не переноситься комахами.

№6. Походження і еволюція ВІЛ

Вивчення ВІЛ дозволило зробити багато відкриттів, причому не, лише у вірусології, а й у суміжних дисциплінах - в імунології, епідеміології, молекулярній біології. Проте, досі немає препаратів, здатних повністю вилікувати ВІЛ -позитивних. Але вчені працюють над розробкою та тестуванням препарату, що здатний боротися з вірусом.

Відео фрагмент «Ліки від СНІДу»

№7. Коли і як з'явився вірус імунодефіциту людини? Саме недоліком знань можна пояснити появу публікацій, ніби ВІЛ - нова біологічна зброя. Аби вирішити питання про походження ВІЛ треба зазначити, які віруси, крім цього, ще циркулюють у людській популяції, які механізми лежать у основі їх мінливості, чи є аналоги збудника СНІДу у світі.

Практично відразу після перших повідомленнях про ВІЛ з'явилася інформація, про його надзвичайно високу мінливість - настільки високу, що у природі немає двох абсолютно ідентичних генів ВІЛ.

Ці дослідження корисні й у практичній медицині, бо дозволяють прогнозувати розвиток епідемії.

№8. Життя з ВІЛ

Знання про свою ВІЛ-інфекцію практично завжди призводить до змін у життя. Насамперед, змінюються ставлення до ВІЛ і СНІД, які існують у суспільстві. Наявність ВІЛ не робить зі здорової людини хвору. ВІЛ-інфекція не робить людину безпорадною: багато людей з ВІЛ ведуть активний спосіб життя, приймають важливі для себе рішення, відстоюють свої права та допомагають у тому іншим. Цей діагноз не звучить як смертний вирок, і тривалість здорового , безсимптомного життя з ВІЛ-інфекцією стає більшою завдяки новим методам лікування.

№9. Епідемія і ризиковану поведінку.

Поширення епідемії пов'язані з ризикованою поведінкою. Найчастіше зараження відбувається за незахищених статевих контактах і вживанні наркотиків. Ці два види ризикованої поведінки кожна людина може контролювати.

Тому профілактика залишається єдиним способом стримування епідемії, її мета - змінити ризиковану поведінку людей.

Більш як 20-річний досвід профілактики ВІЛ-інфекції у світі унаочнює, що поширення вірусу за умови вживання наркотиків можна скоротити і навіть зупинити.

Стратегія «зниження шкоди» одночасно пропонує активну просвітницьку роботу серед більшості молоді з єдиною метою: попередити «експериментування» з наркотиками і долучення до них.

№10. Профілактикапередачі ВІЛ від матері до дитини

Однією із визначальних досягнень профілактики ВІЛ-інфекції останні кілька років була розробка методів зниження ризику передачі ВІЛ-інфекції від інфікованої матері дитині під час пологів. Якщо без спеціального лікування середньостатистичний ризик народження дитину поруч із ВІЛ-інфекцією становить 15-25 % у Європі, то з допомогою профілактичного курсу препаратом AZT і кесаревого розтину ризик можна знизити до 1 %.

>Матерям з ВІЛ категорично забороняється вигодовувати дітей грудним молоком, оскільки при цьому підвищується ризик передачі ВІЛ-інфекції.

№11. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, близько 33,4 мільйона жителів нашої планети заражені СНІДом, окрім того, приблизно 2,7 мільйона чоловік заражаються смертоносним вірусом щорічно; слід зазначити, що саме СНІД - головна причина смерті жінок, що знаходяться в репродуктивному віці. На сьогодні Всесвітня організація охорони здоров'я і Об'єднана програма Організації Об'єднаних Націй з ВІЛ/СНІДу характеризують ситуацію з ВІЛ-інфекції/СНІДу в світі як пандемію, що має катастрофічні демографічні наслідки для всіх країн. Нашій державі в цьому процесі належить сумне лідерство - 5 місце в світі за темпами розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу.

№12. ВІЛ - вірус імунодефіциту людини, що призводить до захворювання на СНІД. ВІЛ схильний до стрімких мутацій, передається через прямий контакт слизових оболонок або крові з рідиною тілесного походження. В ході ВІЛ-захворювання в однієї і тієї ж людини виникають все нові штами (різновиди) вірусу, що абсолютно різні за швидкістю відтворення і за своєю здатністю ініціювати і вбивати ті або інші типи клітин. Принципові відмінності цієї інфекції обумовлені надзвичайною складністю структури епідемічного процесу і багатофакторністю його розвитку.

№14. Всесвітня організація здоров'я занепокоєна стабільним зростанням темпів поширення епідемії ВІЛ у східному Європейському регіоні, число людей, що живуть з ВІЛ, за оцінками ВООЗ, збільшилося в три рази з 2000 року. Прогрес у західній частині регіону показує, що своєчасно вжиті заходи та систематична діяльність може забезпечити контроль над епідемією ВІЛ/СНІД. Епідемія ВІЛ-інфекції в Україні є однією з найтяжчих серед країн Східної Європи та Співдружності незалежних держав.

ІІІ. Заключна частина засідання.

Відеофрагмент «ВІЛ-інфекція: історія боротьби за життя»

Тема. «МАЙБУТНЄ ЦІНОЮ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ» (до Дня Пам'яті чорнобильської  трагедії)

Мета: 

• навчальна - закріпити знання учнів про чорнобильську трагедію,

ознайомити з біографіями пожежників, ліквідаторів наслідків аварії на

ЧАЕС, впроваджувати елементи екологічного виховання;

• розвивальна - розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу,

комунікативні здібності;

• виховна - виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України,

почуття глибокої поваги до людей, які ціною власного життя та здоров'я

захищали Україну від наслідків аварії на ЧАЕС, сприяти розвитку

особистості, виховання згуртованого колективу .

Обладнання: ПК; презентація.

Епіграф:

1. Ти відомий сьогодні кожному

Не ім'ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип'ятською водою...

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі.

Хід заходу

I. Організаційний момент

Вчитель. Доброго дня, шановні друзі. Ми з вами зібралися сьогодні, щоб

вшанувати тих, хто першим ринувся в бій з невидимим ворогом - радіацією, тих, кого ми сьогодні згадуємо, як героїв, тих, хто ціною свого здоров'я, а іноді і життя, заступив нас з вами, нашу Україну, не допустив ще більшого лиха. Пам'яті Володимира Правика, Віктора Кібенка, Миколи Тищенка, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Володимира Тищури, які першими вступили у двобій з аварією на ЧАЕС, присвячується.

Лунає дзвін спочатку ледь чутно,

а потім все сильніше і сильніше і несподіванозамовкає.

Перший ведучий. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті

чорнобильська трагедія. Тридцять років пройшло з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І чверть століття цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає - не на добро це, не на життя.

Другий ведучий. Чорнобиль - це назва невеличкого районного центру, що

знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, яка почала будуватися на території біля красуні річки Прип'яті. Невдовзі біля атомної виникло ціле місто енергетиків - Прип'ять, в якому середній вік жителів у 1986 році становив 26 років. Місто швидко розбудовувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини...

Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка. Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

Перший ведучий. В 1986 на Чорнобильській атомній електростанції працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це булла найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі. Це мала бути гордість Радянського Союзу, але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

Другий ведучий. 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

Перший ведучий. Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю

людей на "до" і "після". Безлюдні вулиці Прип'яті, покинуті школи, будинки, дитячі

майданчики, колючий дріт зони.

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

То дзвонять дзвони не Хотині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом - не війна.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв

І попелом покрились села,

І згинуло усе живе.

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

А трагедія кожну мить наростала,

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І, немов з Хіросіми, з безодні повстала,

Перед людством відкривши свою таїну.

Відеоролик «Пам'ять про Чорнобиль»

Перший ведучий. Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був

старший оператор Валерій Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг

Володимир Шашенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого і опроміненого,

винесли на руках пожежники. Він ще встиг простогнати: "...Там... Валєра..." і втратив свідомість. Більше вона до нього не повернулася. Тіло його вивезли із зони і поховали на

першому сільському кладовищі. А Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою і пам'яттю... Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук.

Другий ведучий. Рівно о 1 год. 28 хвилин у воєнізованій пожежній частині №2 з охорони ЧАЕС пролунав телефонний дзвінок. Він сповістив, що на 4-му енергоблоці станції сталася аварія.

Зойкнула Земля чаїним криком:

- Сину, вбережи і захисти! -

Вийшла Мати із іконним ликом:

- Йди, синочок. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

- Сину, вбережи і захисти! -

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

...І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зоряні поля...

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і воля, небо і Земля.

Перший ведучий: Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ-2 по охороні АЕС на чолі з начальником караулу 24-х річним Володимиром Правиком.

Коли біда Чорнобильська війнула,

Коли упав наладчик неживим,

Був першим тут начальник караулу,

Володя Правик з воїнством своїм.

Дивлюсь в його лице - ось-ось розправить

Одну він зморшку між густенних брів

Чудовий хлопець, Володимир Правик,

З тих, чиє серце - гордість матерів.

Другий ведучий: Володимир Правик мав у своїх руках всі права пожежника. Всі,крім одного, - не було у юного лейтенанта права на помилку.

Перший ведучий: Це згодом в характеристиці Володимира Правика з'являться слова: «мужня людина, герой». А тоді - він був звичайною людиною, чоловіком, за дві неділі до цього в нього народилася донька.

Другий ведучий: Караул, командиром якого він був, не був найкращим у своїй частині. Були і порушення дисципліни, і проблеми зі здачею нормативів. Але всі розрахунки показують, що в момент аварії, після сигналу тривоги, який дав Правик, - кожний - підкреслюю - кожний боєць його караулу всі нормативи перевиконав.

Перший ведучий: За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Кибенка. Уже була прокладена магістральна лінія, яка вела на дах. А вогонь все лютував, не вщухав. Необхідно було вияснити всю ситуацію. В розвідку пішли лейтенанти Правик і Кибенок.

Другий ведучий: До цього вони вже діяли пліч-о-пліч. Одними училищними коридорами ходили декілька років тому...В одній і тій же аудиторії слухали лекції...Гуляли по одних і тих же вулицях Черкас...Та один про одного не знали нічого. І лише на цьому роковому рубежі їх долі схрестилися і злилися в єдине яскраве життя - безсмертя.

Перший ведучий: Побачивши мигаючі відблиски, біля яких вздувався і тік бітум, Правик зрозумів: графіт. Радіоактивний, розкалений. Тут вже не потрібні були ніякі прибори, щоб виявити, якій радіації він піддається. Це ж зрозумів і Кібенок. Можливо саме тому, коли пізніше Володимира Правика намагався змінити пожежник з його караулу Петро Хмель, Правик крикнув: «Йди вниз! Мені вже все одно...»

Другий ведучий: А полум'я розповзалось по покрівлі, жадібно поглинаючи метр за метром. Бітум плавився і тік, наповнюючи повітря удушливим перегаром. З неймовірним тріскотом палала величезна платина покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом з вогнем задушливий дим. Тищура, Ващук, Правик, Кибенок обслуговували найнебезпечнішу ділянку.

Перший ведучий: А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячили маленькі фігури, в полум'ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

Жорстока ноче, о, яка ти довга!

В тобі, як крик і мука, вість одна...

Ті, що пішли в огонь, ввійшли у стогін,

У душу, болем зчорнену до дна.

І, може, стали ми від болю ближчі,

Четвертий блок заповнив думи вщерть...

Як відродить землі ясне обличчя,

Коли нічим не зупинити смерть?

Відеоролик «Чорнобиль 26 квітня»

Другий ведучий: Героями, як відомо, не народжуються. Ними стають. Деякі пожежники на дах енергоблоку, незважаючи на смертельну радіацію, виходили повторно. Всі вони знали, що борються з вогнем в умовах небезпеки, яку вивертає атомний реактор, але ніхто поста не залишив і продовжував бій.

Перший ведучий: На п'яту годину ранку пожежу, за допомогою прибулих пожежників з багатьох інших частин, було ліквідовано. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію...

Другий ведучий: Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

Перший ведучий: Відвага... Для пожежного це невід'ємна професійна риси, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичну роботу.

Другий ведучий: Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

Живі і мертві... всі відважні

Вітчизни-матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

Осипалось... не з їх вини!

Нам горе люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон і бронь.

1 не забути, доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

А думка людська пам'ятатиме вас.

А пам'ять людська повертатиме вас.

Безумство хоробрих - де вічність і мить,

Де згасли для вас і життя, і блакить.

Де зір ваш затьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат, імена, імена...

Другий ведучий: . Поповнився список тих, хто після пожежників і робітників АЕС

заступив на вахту в боротьбі з невидимою диявольською силою. Ліквідатори - люди, що за обов'язком служби взяли участь у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. Це люди різних національностей, професій, різного віку. Біда їх об'єднала, і де б вони не

народилися, у яких краях не мешкали - у їхньому життєвому паспорті значиться

прописка «Чорнобилець».

Перший ведучий: на території Великоканівецької сільської громади проживають 13 осіб, які отримали нагрудний знак «Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС» та 6 осіб, які нагороджені нагрудним знаком «Ліквідатор аварії на ЧАЕС».

Другий ведучий: За перші дні, тижні, які минули після аварії, проведена велетенська робота, завдяки чому і вдалося локалізувати осередок небезпеки, вирішити питання величезної технічної складності, котрі до Чорнобиля ніхто ніколи в світі не вирішував.

Перший ведучий: На атомну станцію в перші ж дні прибули унікальні машини, маніпулятори, які мали замінити роботу людей в екстремальній обстановці. Але яка б

«розумна» техніка там не працювала, всім ясно, що людину, її мужність, самопожертву і

героїзм у цій ситуації ніхто і ніколи не замінить.

Другий ведучий: Під посиленим натиском радіації відважно діяли і померли в Москві від опіків і опромінення: досвідчений інженер Олександр Акімов, оператор Анатолій Кургуз, Олександр Лелеченко. Вони до кінця виконали свій обов'язок.

Рахунок буде - 904.

Всіх поіменно - у незабуття...

І буде суд, який поверне віру,

Та не поверне молоді життя...

Перший ведучий: На жаль, вони були першими, але далеко не останніми жертвами катастрофи. На сьогоднішній день жодного з тих п'ятдесяти пожежників, що брали участь у гасінні пожежі, вже немає в живих. Їх життя, що не зміг забрати вогонь, забрала радіація. Усі вони отримали таку дозу радіаційного опромінення, що впродовж п'яти років після аварії померли від променевої хвороби.

Учитель.На жаль, з ліквідацією аварії на станції біда для України не вщухла. Радіація забруднила води, землі і повітря майже всієї України. А на деяких землях узагалі ризиковано залишатись. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
Чути птиць із непроглядних нетрів,
Світить сонце з голубих небес,
Грізна зона. Зона смерті
З центром на Чорнобильській АЕС.

Другий ведучий: Щоб урятувати людей, що жили в межах Зони, їх усіх евакуювали, тобто вивезли поза межі Зони. Це була страшна евакуація, бо людям заборонили брати із собою будь-які речі. Так, до міста Прип'яті вже в неділю зранку, 27 квітнього прибуло більше 2 тис. автобусів.

Перший ведучий: Автобуси підганяли під під'їзди будинків, і люди, хто в чому був, прихопивши лише гроші, без речей, змінного одягу, тим більше без улюбленців-тварин, сідали в автобуси, і їх назавжди вивозили від рідних домівок. Якщо в цей час хтось був у від'їзді, чи у гостях, чи на роботі, чи в лікарні, тобто не вдома, ті губили своїх рідних і довго потім шукали на великих просторах Радянського Союзу. Адже вивозили людей і тимчасово селили де тільки можна - в лікарнях,санаторіях ,таборах. Розлучені сім'ї, втрачені родичі, друзі -гірка реальність тієї евакуації.

Другий ведучий: Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, минуле життя. А головне - здоров'я, і ще гірше, дуже багато з них з часом утратили життя. За офіційними даними, від наслідків аварії на ЧАЕС померло 200 тис. людей. Але за неофіційними даними - у 2 рази більше. Це не рахуючи тих, хто помер від такої хвороби, як рак, цукровий діабет, серцеві хвороби. Адже рівень цих хвороб після аварії підвищився у 100 разів, і хворіє вся Україна. Бо вся Україна в очах світу підлягає під статус «Зона».

Перший ведучий: На території Чорнобаївського району нині проживає 166 дорослих та 129 дітей , які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Другий ведучий: У Великих Канівцях на даний час проживає 24 родини-переселенці із чорнобильської зони. Всі вони проживають на вулиці Набережна та Житомирська.

Перший ведучий: Пролітають роки. Для людей цей край став мертвим, але природа і далі продовжує життя. Вона мовчки страждає за помилки людей. Природа оживає:

Жасмин цвіте, і трави косять,
І сіно пахне і п'янить.
І йдуть дощі, коли не просять,
І з вітром колос гомонить.
Усе живе жадає жити,
Снаги і сили повне вщерть.
І важко, й страшно говорити,
Що над усім чигає смерть.

Другий ведучий: Радіація встигла наробити багато яиха не лише теперішньому поколінню, але й прийдешньому. Чорнобиль - незагойна рана на тілі нашої землі. У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. На цей час усього виселено із чорнобильської зони 166 тисяч населення. Більше 2 тисяч населених пунктів мають статус постраждалих.
Перший ведучий: Але найгірші сльози Україна проливає за дітьми. Бо підступність радіації поляга в тому, що чим молодша людина, тим сильніше радіація вражає організм. Лейкемія - рак крові. Цей страшний невиліковний діагноз став приговором для багатьох дітей-чорнобильців. Пройшли роки, і вже в дітей, що народилися в сім'ях чорнобильців, уже після аварії, лікарі діагностують рак того чи іншого органу або крові. Приречені діти, що може бути страшніше.
Перший ведучий:Луна Чорнобиля з часом не стихає. Ще сотні років буде тягтися чорнобильський слід крізь життя як нині живучих, так ще і ненароджених людей, доля яких тепер пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, вони втрачають здоров'я, ламаються тисячі доль. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг, не упивайся своєю могутністю, людино, не жартуй із ним. Тому що ти причина, але ти і наслідок.

Вчитель:Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля

відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

(Дзвонять дзвони).

На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зіркамидовічно викарбувані імена:

- Володимира Правика;

- Миколи Ващука;

- Василя Ігнатенка;

- Віктора Кібенка;

- Миколи Титенка;

- Володимира Тищури - перших, хто собою закрив вогонь.

Вшануймо всіх загиблих від наслідків Чорнобильської катастрофи хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

Хвилина мовчання «Аве Марія»

(Виходить Дівчина із свічкою в руках)

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

І пташину, і звірину, й людину.

Усім хто є, усім, хто буде,

Даруй здоров'я, чистоту і вроду.

Щоб їх ім'я, а в імені - любов

Передавалися від роду і до роду.

(Під час молитви учасники запалюють свічки)

Ведуча. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
Учитель. Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії;
1-й урок - безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди);
2-й урок - милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошт у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);
3-й урок - патріотизму (ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю).
Ведучий. Урятований світ. - найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...
Ведуча: О Боже Великий, наш Боже, наш Боже!
Дай певність на радість, умнож наші сили,
Аби підняли ми обпалені крила,
Щоб швидше минувся час лиха й випроби,
Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль...
Учитель. Хоч минуло 30 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.

Відеоролик «Чорнобильська катастрофа»

Тема. «Ми відповідаємо за тих, кого приручили» (5-11 класи) 

  Засідання клубу «Що? Де?Коли?» до Дня захисту тварин

«Ми відповідаємо за тих, кого приручили»(5-11 класи)

Мета заходу: ознайомити учнів із всесвітніми організаціями та документами з охорони тварин; розвивати допитливість, увагу, мислення, почуття відповідальності до «друзів наших менших» ; виховувати любов до тварин, повагу до вірності, відданості домашніх улюбленців; почуття відповідальності за приручених тварин, розуміння цінності та недоторканності іншого життя.

Обладнання:мультимедійний екран,проектор, комп'ютер, мультимедійна презентація,музичний супровід, виставка тематичних ілюстрацій, фото пам'ятників собакам; іграшкові тварини.

Хід заходу:

1 учень: (слайд №2)

Маленький мальчик стоял у витрины

И по слогам объявленье читал.
В нём сообщал продавец магазина,
Что он забавных котят продавал.
Мальчик несмело вошёл и с порога
Скромно спросил: «Сколько стоят они?»
Цену узнав, прошептал: «Это много...»,
Ручки засунув в карманы свои.
Он потихоньку извлёк всё, что было,
Да, это мало, хоть долго копил.
Детское сердце невольно заныло ...
С горечью в голосе он попросил:
«Дяденька, можно хотя бы глазочком
Только на ваших котят посмотреть.
Были бы деньги, купил бы я точно,
Но накопить мне никак не успеть».
И продавец не спеша открывает
Крышку в огромной коробке, и вот
Восемь котят из неё выбегают,
Ну, а девятый за ними ползёт,
Хочет успеть за друзьями своими,
Но не угнаться за ними ему.
А всё потому лишь, что ножки больные,
Так он родился ... себе на беду.
Мальчика словно водой окатили,
Глазки свои отвести он не смел,
Даже сказать что-то был он не в силах,
Лишь на хромого котёнка смотрел.
Но через силу, с огромным волненьем,
Еле, чуть слышно он вдруг проронил:
«Были бы деньги, то я, без сомненья,
Котёнка хромого у вас бы купил».
А продавец посмотрев с изумленьем,
Грустно ответил, кивнув на него:
«Знаешь, котёнок больной, к сожаленью,
Родился таким, не излечишь его.
Но, если хочешь, котёнка хромого
Можешь себе и без денег забрать.
Никто и копейки не даст за такого,
Я и не думал его продавать».
Мальчик ответил серьёзно и строго:
«Деньги у мамы могу я занять,
Я заплачу за котёнка хромого,
Чем же он хуже здоровых котят?
Стоит он так же, как стоят другие,
Полную цену я вам заплачу,
Будем с ним жить мы, как братья родные,
Сильно котёнка купить я хочу!»
Это сказав, он неловко нагнулся
И под штанину зачем-то полез.
Взглянув на него, продавец ужаснулся :
Вместо ноги он увидел протез ...
Слёзы в глазах, в горле ком, дрожь по телу...
Всё стало ясно теперь продавцу.
Мальчика крепко обнять захотелось,
Он протянул свои руки мальцу.
«Знаешь, мой мальчик, чего я хотел бы?
Чтоб остальные котята нашли
Тоже заботливых и милосердных,
Добрых хозяев, таких же, как ты!»

Ольга Май

Вчитель:

В сучасному світі людина все далі відходить від природи. Спілкування з нею поступово заміщується соціальними мережами, комп'ютерними іграми, віртуальним світом. Дуже часто ми забуваємо, що поряд з нами живуть вірні друзі - тварини. Вони відданими очима дивляться на нас, очікуючи уваги і любові. Наші домашні улюбленці так багато роблять для нас: охороняють, дарують радість спілкування, а іноді навіть рятують життя, чекаючи від нас лише уваги. Вони для нас лише сторінка життя, а ми для них і є все життя.

У всьому світі створено громадські організації борців за права тварин. Вони проводять акції, спрямовані на захист тварин від знущань та жорстокого ставлення.

• 25 червня, у світі відзначають Міжнародний день з собаками на роботі.
• 23 лютого - Міжнародний день стерилізації тварин
• 1 березня - Міжнародний день кота
• 16 серпня - Міжнародний день безпритульних тварин
• 4 жовтня, відзначається Всесвітній день тварин.

Він був запроваджений Міжнародним конгресом прихильників руху за захист природи, що проходив у Флоренції в 1931 році. Це рішення підтримали організації, створені з метою захисту тварин у різних країнах світу..

Дата 4 жовтня вибрана не випадково. Це день католицького святого Франциска Ассизського, який вважається покровителем тварин. За переказами, святий міг спілкуватися з тваринами.

В Україні прийнято закон № 3447 «Про захист тварин від жорстокого поводження» згідно з яким за знущання над тваринами передбачено різні ступені покарання. (Слайди № 3-4)

2 учень:

Жила поживала когда - то большая семья. ( Слайд №5)
Настала пора переезда в иные края.
Когда же мешки с барахлом выносили во двор,
У взрослых с детьми разгорелся нешуточный спор
И "против" и "за" раздавались у них голоса -
Везти или нет им с собою дворового пса.
А тот, чьих зубов опасался полуночный вор,
Лежал и внимательно слушал людской разговор.
"Я стал им не нужен... Зачем притворяться живым?"
И больше не поднял с натруженных лап головы.
Спустя поколение снова настал переезд
На поиски более щедрых и солнечных мест.
И бывшие дети решали над грудой мешков -
Везти или нет им с собою своих стариков...

Марія Семенова

Вчитель:

Жорстокість - поняття моральне і правове - останнім часом привертає увагу не тільки правоохоронців, а й психологів. Ница духом, інтелектуально слабка людина в дитинстві самостверджується, знущаючись над тваринами. Поступово вона стає байдужою до чужого болю, безжалісною до чужих страждань. Більшість правопорушників починали свій злочинний шлях з вбивства тварин. Тому, дуже важливо з дитинства плекати любов до тварин, повагу до іншого життя. Людина відповідає за приручених тварин. Кожна покинута тварина на совісті свого господаря. Жорстокість до тварин в дитинстві може перерости у жорстокість до людей.

Любові, співчуттю, милосердю людина також вчиться в дитинстві. З любов'ю до тварин в її душу приходить повага до іншого життя, неприйняття насильства.

(Слайди № 6 - №8)

3 учень: (Слайди №9 - №10)

В одном дворе, уже который год
Жил одноглазый и безухий кот,
К тому же, у него был сломан хвост
И лапа - от бедра наперекос.
Ходил, как бы подпрыгивая, кот,
И кличка у него была - Урод.
Всем детям, что играли во дворе,
Кота касаться строгий был запрет.
Со всех сторон тот кот гонимым был,
Но он, казалось, всех и вся любил,
И кто его камнями отгонял -
Об ноги тех он тёрся и мурчал.
Особенно тот кот детей любил -
Стремглав бежал к ним, радостно вопил...
И на руки его кто если брал, -
Он блузку или пуговку сосал.
Однажды кот нарвался на собак:
Увидела одна девчушка, как
Два страшных пса его терзали враз,
Под режущую слух команду «фас!»
Бесстрашно подбежав, девчушка та
Схватила полумёртвого кота:
Он задыхался, он едва дышал,
И морду след слезы пересекал.
Она бегом несла его домой,
Ведь кот ещё, почти что, был живой,
А кот пытался в этот миг мурчать
И даже её пуговку сосать.
Он умер у девчушки на руках...
Глаз золотой смотрел на облака...
И долго у подъезда своего
Она сидела, глядя на него.
И состраданье вмиг открылось ей -
И сделало девчушку ту добрей, -
Что за уродством даже у котов
Бывает беспредельная любовь.

Світлана Копилова

Люди бувають дуже жорстокі, але завжди є милосердні, співчутливі люди з добрим серцем і їх значно більше.

Пісня «Брати наші менші»

(Гімн ветеринарної академії ім. Скрябіна)(Слайди №12 - №36)

Коти - найдавніші компаньйони людини (Слайд №37)

4 учень:

Коти - це примхливі тварини, які живуть поряд з людьми багато століть. Вони створюють затишок своєю присутністю, знімають стрес і навіть лікують своїх господарів, лягаючи на їхні хворі місця. Як приємно, коли на колінах засинає теплий пухнастий котик і в його мурчанні ніби розчиняються проблеми та стреси. Коти не такі вірні та віддані господарям як собаки, але і вони іноді проявляють дива мужності. Відданість домашнього улюбленця треба заслужити любов`ю, піклуванням, дбайливим ставленням.

5 учень:

В місті Лебедин Сумської області ангорський кіт Тимофій врятував родину від пожежі. Відчувши запах диму, він застрибнув в ліжко господаря, почав нявчати та вчепився йому у волосся. Господар прокинувся та викликав пожежних. Четверо членів родини були врятовані. За виявлену мужність кота було нагороджено медаллю та ящиком рибних консервів.

4 учень:

Одного разу вночі англійська родина підібрала кота,що замерзав на їхньому ганку. Кіт одужав і залишився жити в будинку. Він отримав імя Слоулі Кет ( Неквапливий Кіт). Одного разу, кіт не повернувся з прогулянки. Занепокоєні господарі пішли його шукати. На дворі було дуже холодно. Шукали Слоулі всю ніч, а вранці побачили біля будинку старий мішок, з якого виліз кіт, подивився на господарів та знову заліз в мішок. В мішку виявили крихітного хлопчика, якого кіт грів своїм тілом всю ніч. У шпиталі дитину врятували.

5 учень:

У Великобританії кішки знаходяться на службі Британському музеї з моменту заснування. Вони охороняють колекції музею від гризунів. Коти носять уніформу та отримують заробітну платню. (Слайд № 38 - №39)

В резиденції британських прем'єрів постійно знаходиться на службі кіт. Останній кіт на Даунінг - стріт, 10 - це кіт Хамфрі. Традиція утримувати в штаті урядової резиденції пухнастих мишоловів нараховує століття. (Слайд №40 - №41)

Композиція Flёur «Теплі коти» (Слайди № 42 - 53)

Собаки -найвірніші друзі людини (Слайд № 54)

6 учень: (Слайд №55)

Чумою скрученный без сил,
Скуля прощально, виновато.
Наш пёс убить себя просил
Глазами раненого брата.
Молил он, сжавшийся в комок,
О смерти словно о защите:
"Я помогал вам жить как мог.
Вы умереть мне помогите"
Подстилку в корчах распоров,
Он навсегда прощался с нами.
Под стон подопытных коров,
В ветеринарном, грязном храме.
Во фразах не витиеват,
Сосредоточен и рассеян,
Наполнил шприц ветеринар
Его убийственным спасеньем.
Уткнулась Галя мне в плечо
Невыносимо милосердье,
Когда единственное что
Мы можем сделать - помощь смертью.
В переселенье наших душ
Не обмануть природу ложью.
Кто трусом был, тот будет уж.
Кто подлецом, тот будет вошью.
Но на руках тебя держа
Я по тебе не даром плачу,
Ведь только добрая душа
Переселяется в собачью.
И даже в небе тут и там
Ушами прядая во мраке,
Где вряд ли ангелы нас ждут.
Нас ждут умершие собаки.
Ты будешь ждать меня мой брат
По всем законам постоянства.
У райских врат, у входа в ад,
Как на похмелье после пьянства.
Когда душою отлечу
Я к небесам, счастливый в тайне.
Мне дайте в руки не свечу,
Кость для моей собаки дайте.

Євген Євтушенко

Вчитель:

Хіба мають ціну вірність і любов, золоте собаче серце і справжня відданість до останньої краплини крові? Ставлення собаки до людини бесцінне. Сотнями років собака охороняв свого господаря та його родину. Вірою і правдою служив людині, був їй другом, помічником, захисником, жив пліч о пліч поряд з господарем, розділяючи його радість і біль. А в хвилини небезпеки між людиною і смертю стояв до останнього подиху її собака. Собака - це єдина істота, яка любить нас, людей, більше, ніж себе.

Собача вірність викликає у людей повагу та захоплення. Багатьом вірним псам поставлені пам'ятники. Пам'ятник собаці - це найменше, чим людина може віддячити своїм друзям, це вдячність, застигла в камені.

Пам'ятники собакам, що на протязі багатьох років чекали своїх загиблих господарів встановлені в багатьох містах і країнах світу. (Слайди 56 - 57)

7 учень:

Весь світ обійшла історія японського собаки Хатіко. Маленьке цуценятко подарував професору Токійського університету Хідесабуро Уено його колишній учень, власник ферми. У професора уже було сім собак, тому новий песик отримав ім'я Хаті (вісім), або ласкаве - Хатіко. Кожного дня Хатіко проводжав професора на станцію, потім вертався додому, а о 15 годині знову повертався, щоб зустріти господаря з роботи. Але 21 травня 1925 року сталася біда. Під час занять у професора стався інфаркт і він помер. Хатіко марно чекав на пероні свого господаря. З того часу довгих дев'ять років Хатіко приходив на станцію кожного дня о 15 годині та пильно вдивлявся в натовп, що виходив з поїзда, шукаючи поглядом професора. А коли Хатіко помер, в Японії оголосили траур, а згодом, собаці поставили два пам'ятника: біля будинку та на пероні станції Самбуї. До цього місця часто приходять закохані. Для них воно є символом справжньої вірності.(Слайди № 58 - №60)

8 учень:

11 березня 2011 року під час жахливого цунамі постраждали не тільки люди, а й тварини. Весь світ облетіло відео про двох собак. Песик не кидав пораненого друга. Він гавкав, гукав людей на допомогу. Рятувальники витягли пораненого собаку з - під завалу і відправили до ветеринарної клініки, а його друга відвезли до притулку. ( Слайди № 61 - №63)

В 1782 році мешканці Едінбургу спільними зусиллями поставили пам'ятник скай - терєру Боббі . Боббі прийшов на кладовище під час похорону за тілом господаря. Протягом 14 років жив на могилі свого хазяїна: бідного старого пастуха. Пса годували усім містечком, а коли Боббі помер від старості, його поховали біля господаря та поставили йому пам'ятник з написом «Найвідданішому собаці». (Слайд № 64)

7 учень:

Усій Росії стала відома історія собаки Вірного. В 1995 році на об'їзному шосе міста Тольятті сталася жахлива аварія. Від зіткнення з вантажівкою вщент розбилося авто з молодим подружжям. В аварії вижив лише пес, який сім років не залишав місце аварії, чекаючи своїх господарів. Ніщо не могло змусити його покинути місце, де він в останнє бачив дорогих собачому серцю людей. Коли він помер, мешканці міста встановили йому пам'ятник на тому самому місці, де він ніс свою семирічну варту. Тепер, водії, які їдуть повз бронзового пса, кожного разу думають про відданість та любов, на яку не завжди здатні, навіть люди. (Слайд №65)

8 учень:

В Україні також є пам'ятник собакам. В липні 1941 року в Черкаській області відбувся запеклий бій між фашистами та бійцями окремої коломийської прикордонної комендатури. 500 прикордонників та 150 їхніх службових собак вступили в нерівний бій і полягли смертю хоробрих. Собаки разом з солдатами знищили сотні фашистів. А коли загинули їхні господарі, віддані тварини полягали біля мертвих тіл прикордонників і нікого не підпускали до них, поки не загинули. Мешканці села, біля якого відбулася битва, дбайливо поховали солдат разом з їхніми четвероногими друзями. Пам`ятник на місці подвигу закликає зупинитись та вклонитись могилі героїв - людей і собак. (Слайд №66 - №67)

Вірну службу собак шанували під час Параду Перемоги в червні 1945 року. Собаки пройшли Червоною площею поруч із своїми вожатими з міношукачами. І на цьому історичному урочистому заході вони були по праву. (Слайд №68 -№69)

Вчитель:

Похмурий альпійський перевал Великий Сен - Бернар. З Х століття через нього проходив досить жвавий і небезпечний шлях між Італією та Швейцарією. Серед скель розташувався старовинний монастир Святого Бернара. Взимку ченці монастиря постійно рятували з - під снігових заносів та лавин подорожніх, що йшли через перевал. Собі на допомогу вони вивели породу великих собак - сенбернарів. Сенбернари - це спокійні, дужі, великі собаки з потужним інстинктом рятівника. Їхні сильні лапи і чудовий нюх допомагають знаходити і рятувати людей. Собак привчали знаходити людину, викопувати її з - під снігу, облизувати їй обличчя та руки, приводячи до тями і супроводжувати в монастир. Самим відомим сенбернаром - рятівником був Баррі. Цей пес врятував життя 40 подорожнім, що потрапили в біду. За легендою, 41 людина вбила його, прийнявши за вовка. Але є інша версія, за якою пес не помер, а одужав і прожив ще декілька років. Він помер в питомнику в досить поважному віці. Найяскравішим був порятунок маленької дитини, яку Баррі знайшов на краю прірви. Вона була настільки виснажена, що не змогла йти за псом, а лише змогла обійняти Баррі за шию та залізти йому на спину. Пес приніс дівчинку в монастир на спині. Цей епізод зображено на пам'ятнику, встановленому Баррі на паризькому цвинтарі для тварин. З тих часів одну собаку в монастирі Св. Бернара обов'язково звуть Баррі на честь героя - рятівника.

В наші часи сенбернарів вже майже не використовують для пошукових робіт. Їх замінили більш легкі німецькі вівчарки. Але, коли над Альпами вирує негода, могутній інстинкт рятівника, вироблений століттями, не дає спокою розумним тваринам. Вони прагнуть вирватись із своїх вольєрів та долаючи сніг і вітер, кинутись на допомогу людям, рятуючи їм життя. (Слайд №70 - №77)

Багато історій відданості та вірного служіння людям пов'язано з їздовими собаками. Найбільш відома історія Балто. Взимку 1925 року в місті Ном на Алясці вирувала епідемія дифтерії. Їздовий пес Балто сам привів упряжку з вантажем дифтерійного антитоксину та непритомним погоничем в місто, врятувавши сотні дітей від смерті. (Слайд №78 - №79)

Демонстрація уривку з мультфільму «Балто» (Слайд №80)

Вчитель:

(Слайд №81 - №82)

Жил да был Человек. Одинок: (не считая собаки).
Ни жены, ни детей...Сам прислуга, и сам господин.
После смерти его оказалось, что некому плакать.
Потому что Собака отправилась следом за ним.
Вот бредет по пескам он в томительных поисках рая.
А вокруг - никого. По земле расстилается дым.
И воды - ни глотка. От жары и от жажды сгорают.
И собака измученно следом плетется за за ним.
Бесконечна дорога. На ней ни травинки, ни знака.
Очевидно, и Данте Чистилище видел таким.
Человек еле шел. Но ему помогала собака,
Та, которая в пекло отправилась следом за ним.
Вдруг они увидали, как башнями город сверкает.
Водопады... И птицы слагают Создателю гимн.
И Привратник сказал:
- Заходи! Тебя Рай ожидает!
Но Собаку он не захотел в рай пустить вместе с ним.
Человек без сомнений и слов отказался от рая.
Что поделаешь тут, если был он с рожденья таким.
И таинственный город мгновенно в тумане растаял.
И ушел Человек. И Собака ушла вслед за ним.
Сколько дней они шли... И ночей... Кто об этом узнает?
Человек шел и падал, и шел, адской жаждой томим.
И забыл он о найденном, и о потерянном рае.
И Собака его одиноко трусила за ним.
Время там не течет. Не светает там и не темнеет.
И ничтожно то, что в нашем мире казалось большим.
Новый город возник...Был он меньше. И краски скромнее.
Человек постучал... А Собака шла следом за ним.
- Я с дороги...- едва прохрипел Человек, - я с дороги.
И Собака хрипела. Был хрип непохожим на лай.
- Дайте ... каплю... воды...и Собаке и мне. Ради Бога!
И Привратник сказал:
- Заходите...Вас ждут... Это рай»
- Был бы рад я войти. Как мечтал я о рае! Однако...
За воротами должен остаться я с другом моим.
И Привратник сказал:
-Заходите к нам вместе с Собакой
И вошел Человек. И Собака вошла вместе с ним.
- Ну, а там что за рай? Где водою нас не напоили?
Где хоромы. И где низвергается с гор водопад?
И Привратник сказал:
Хорошо, что туда не пустили,
Потому что не рай это. Замаскированный ад.
- Но зачем над воротами вывеска точно такая?
И зачем он манил нас прохладою сладкой своей?
И Привратник сказал:
Это все - только видимость рая.
Это ад. Он для тех, кто бросает в дороге друзей.

Йохим Хайят

Дорогі діти! Ніколи не кидайте на життєвій дорозі своїх друзів і пам'ятайте: ми назавжди відповідаємо за тих, кого приручили. (Слайд №83)

Засідання ІПК «Що?Де?Коли?» на тему «День зустрічі птахів»

Мета: поглиблювати і розширювати знання дітей про птахів, учити усвідомлювати необхідність берегти птахів, забезпечити цільність сприйняття оточуючої дійсності, формувати різностороннє уявлення про світ птахів; розвивати пізнавальний інтерес, розширити і поглибити знання про весняні явища за допомогою художнього слова. Виховувати чуйне ставлення до природи, любов до птахів.
Обладнання: запис голосів птахів, презентація«Птахи», відеоролики.

Хід заходу

• Організаційний момент.Вступне слово вчителя

Ми відзначаємо дуже багато свят: 8 березня, 9 травня, дні наших народжень. А чи знаєте, ви, що кожна пора року пов′язана з птахами? За народним календарем кожна пора року пов′язана з птахами.

ІІ.Основна частина заходу. Слайдова презентація

№1

22 березня - Свято сороки. З тіста пекли жайворонків та пригощали друзів та знайомих.

8 травня - приліт співочих птахів.

15 травня - Борисів день, солов'їне свято (починають співати солов'ї)

29 червня - на Тихона, птахи замовкають, а солов'ї співають до Петра (12 липня).

13 вересня - Купріянів день, журавлиний відліт.

12 листопада - Зіновія, свято синичок.

14 листопада - Кузьминки, перше зимове свято; на кузьминки справляли півневі іменини.

І це далеко не все.

№2.

Здавна люди вважали, що душі померлих летять у вирій разом із птахами. Ідуже раділи, як птахи весною поверталися. Їх радо зустрічали, бо вони несли тепло.

Перша хвиля прильоту птахів - 14 березня, що збігається із днем великомучениці Євдокії. Люди, побачивши перших ластівок, брали грудочку землі та жменю соломи, кидали й гукали: «На тобі, пташко, на гніздечко!»

№3.

Ластівка - то божа пташка. Спостерігаючи за тим, як ластівки будують гнізда, дуже їх полюбили. Руйнувати гніздо вважалося великим гріхом.

А 21 березня - друга хвиля прильоту птахів, він збігається з другим християнським днем - святом 40 святих. Господині до цього дня випікали 40 жайворонків, або 40 пиріжків чи вареників із капустою, грибами. Але особливо дітей тішили жайворонки, в одному з яких було запечено монетку. З цього дня дівчата розпочинали співати веснянки, водити хороводи, закликаючи й возвеличуючи весну на сонце.

№4.

Весна - це пробудження природи. Птахи - наші найближчі сусіди. Ми їх найчастіше зустрічаємо у дикій природі. Вони не бояться людей, часто оселяються і виводять своїх пташенят поряд із житлом людей. З прадавніх часів люди і птахи поряд живуть. І люди полюбили милих, гарних і дуже корисних сусідів.

№5.

Але птахи не тільки прикрашають наше життя. Вони - перші помічники людини в боротьбі за високий урожай полів і садів. А чи знаєте ви скільки комах з'їдає синиця? Виявляється, стільки, скільки важить сама. Якби у людини був такий апетит, то з вагою 70 кг їй потрібно було б їжі...4900кг!!!

№6.

Спостерігаючи за птахами, вчені дослідили, що сім'я синиць за літо знищує понад 4 тисяч гусениць, пара горихвісток - 7 тисяч. Чорноголова чайка з'їдає за день тисячу жуків, клопів, черепашок ті інших шкідливих комах.

Ластівка виловлює за літо 1 млн мух і комарів. Але рекордсменом зі знищення комах є зозуля. Вона з'їдає за день: коників зелених - 39, червів капустяних - 43, личинок хруща - 5, павуків - 4, лялечок метеликів 3 і ще 18 молодих ящірок довжиною від 7 до 20 см.

№7.

На території нашої області налічують 190 видів птахів, 3 із них занесені до Червоної книги України. За підрахунком вчених, за останні 300 років із нашої планети зникло 94 види птахів. І від нас залежить, чи поповниться ця сумна статистика. Саме тому щорічно 1 квітня відзначають Міжнародний день птахів.

Відеоролик «Птахи Червоної книги України»

№8.

Одними із найшанованіших в Україні птахів є ластівки. У народі кажуть: якщо ластівка в′є під чиєюсь стріхою гніздо, то це передвіщає щастя тій родині. Розоряти гнізда ластівок, знищувати їхні яєчка - гріх: все обличчя винних вкриється веснянками, подібно до цяток на ластів′ячих яєчках.

Ластівка - то божа пташка. Доброю пошаною користуються ці птахи за охайність, співучість, доброту. Ластівка здавна в українців постає не тільки вісником весни, а й символом доброти, щастя, щедрості, надії, відродження, маминої хати, працелюбності. Весною, як тільки прилетить перша ластівка, діти кидали грудочку землі та приказували: «На тобі, ластівочко, на гніздечко».

№9.

Журавлі - птахи, яких людина дуже любить і оберігає. Курликання журавлів одночасно наводить і тугу, і радість, однак завжди пробуджує в кожном з нас особливі світлі почуття.

№10.

Колись у давнину біля італійського міста Риму було болото. Жили біля нього гуси. Не спокійно було в ті часи. Велися міжусобні війни. Одного вечора, коли вартові спали, несподівано до міста підійшли вороги. Вони хотіли захопити місто. Гуси, які жили неподалік, хотіли допомогти людям, які жили у місті. Тоді вони взяли у лапи по каменю, який могли піднести, і полетіли. Коли гуси були над замком, кожен із птахів кинув по каменю. Гуркіт розбудив людей у замку, і вони відбили ворогів. Тепер у Римі суворо заборонене полювання на гусей, крім того, поставлений пям′ятник цим рятівникам.

№11.

А які птахи - мастаки співу? Їхній спів зачаровує, заспокоює та лікує душу. Надихає і створює чудовий настрій людей. Мабуть, немає жодної людини, якій байдужий спів маленьких співаків.

Уявімо себе у весняному лісі. (Спів птахів.) Неначе справжній рай. Ліс переповнений різноголоссям звуків: то тьохкання, то ніби звуки чарівної флейти, то раптом голосне «ку-ку». Це співають співочі птахи: малинівка або вільшанка, соловейко - дуже сторожкий птах, дрізд співочий, очеретянка, славка, жайворонок, вівчарик, корольок, мухоловка й синичка. Це дуже маленькі пташки, деякі розміром менші за горобця, а який голос мають!

№12.

Птахи - неперевершені літуни. Тільки пташок природа наділила цим даром - уміти літати. Їх важко впіймати, до пташки не наблизишся: пурх - і полетіла геть. Пташка швидко перелітає з гілки на гілку, долає перешкоди, перелітає річки, моря. Саме це і стало великими заздрощами людей.

Уперше спробував прилаштувати крила і злетіти міфічний Ікар. Та сонячні промені віск розтопили, і політ не відбувся, пір'я осипалось. Ітільки на початку ХХст. український конструктор Ігор Сікорський зумів сконструювати перший літак. Іце був початок світової авіації.

Для конструкції літака люди запозичили у птахів усе - легкість і форму тіла, розмір і форму крила та хвоста. Інавіть назву AVIS (латинська назва класу Птахи) для авіації дали.

№13. А які птахи працьовиті!

Горобці знищують небезпечного шкідника садів - довгоносика. Особливо багато комах вони знищують, коли вигодовують своїх пташенят.

Одна сова за рік рятує майже тонну хліба. Миша з'їдає за рік 1 кг хліба, а сова за той же час з'їдає майже 1000 мишей.

Зозуля з'їдає гусінь, яку не їдять інші птахи, адже серед гусені є волохата - отруйна. Відомі випадки, коли кілька зозуль рятували великі ліси від небезпеч­них шкідників.

За літо ластівка встигає впіймати понад мільйон різних мошок, попелиць і комарів.

Шпаки знищують до 6000 різних комах на день. Вони 250 разів приносять їжу своїм пташенятам за день, а шпак працює 17 годин на добу.

Мухоловка строката щодня з'їдає по 300 мух і комарів.

Синиця за літній день з'їдає і приносить своїм пташенятам стільки комах, що їхня вага дорівнює вазі її тіла.

Відеоролик «12 фактів із життя птахів»

№14. Тісно пов'язані долі птахів і людей. Живучи поряд, люди люблять і поважають своїх прекрасних сусідів, часом возвеличують їх.

Кожен народ любить тих пташок, які живуть на їх землі: в американців - це гордий і красивий білоголовий орел - кондор, у жителів Нової Зеландії - ківі, нелітаючий птах тамтешніх лісів; величний сокіл у росіян, у греків - лебеді. Аот в українців улюблені птахи - символи, яких не можна кривдити, про яких складали наші предки легенди та повір'я, які переказували з вуст в уста й дійшли до нашого часу. За вірність, красу, працьовитість українці шанують лелеку, ластівку, солов'я, зозулю, журавля та багато інших птахів, які мешкають на нашій землі.

№15.

Птах, що приносить щастя,- білий лелека, один з найулюбленіших птахів українців. По-різному його називають в Україні: чорногуз, бусол, бузько, лелека, буян. Люблять їх за красу і велич та відданість своєму гнізді й довір'я до людей. Щороку навесні прилітають до свого гнізда, поправляють, лагодять його. Таке гніздо за багато років може важити понад 50 кілограмів. У народі існує повір'я, що село, в якому оселилася родина лелек, оминає лихо, а у жителів усе складається вдало. Наш край здавна називають лелечим. Можливо, це тому, що на солом'яних стріхах наших предків любили мостити свої гнізда лелеки. Ім'я цього птаха пов'язане з безліччю легенд. Ось одна із них.

Легенда про лелеку.

Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налітали, підпалювали хати, виганяли худобу, забирали у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стуком дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко були козаки, не почули птахів. І тоді птахи підхопили на крила заплаканих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів, а лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників, і перемогли їх. З того часу в Україні лелекам завжди раді.

№16.

А от зозуля - то пташка смутку й самотності. За легендами, то жінка-вдовиця.

Лебідь - прекрасний птах, справжній символ чистоти, вірності та шляхетності. Лебедину вірність завжди ставлять у приклад людям.

Не меншою шаною і любов'ю в українців користуються домашні птахи: кури, гуси, качки, індики. Вони присутні в обрядових дійствах, незамінні в господарстві людини.

Півень - головний у господарстві людини: будить уранці, охороняє господарство. Йому навіть пам'ятник поставлено в німецькому місті Мюнхені за те, що врятував місто від облоги.

№17.

Історія знає випадки, коли вдячні люди своїм рятівникам-птахам встановлювали пам'ятники.

Пам'ятник горобцю

У1850 році англійці привезли в Америку пару горобців. У1853 році їх завезли ще кілька сотень. Крилатим переселенцям нові місця подобалися. Вони прижились і в них з'явилася можливість показати, на що вони здатні.

Якось навколо Бостона дуже розмножилися шкідливі комахи. Ненажерлива гусінь знищувала все: посіви, овочі, плоди. І тут на допомогу прийшли горобці: налетіли на поля і сади та швидко знищили шкідників. Вдячні жителі Бостона встановили в головному парку міста пам'ятник горобцю.

№18.

Пам'ятник чайкам

Давно на околицях Солт-Лейк Сіті в штаті Юта з'явилися перші поселенці - мормони. Вони займалися землеробством. Та несподівано прийшло лихо - на поля прилетіла ненажерлива сарана. Люди не знали, як із нею боротись. Їм загрожував голод, смерть. Вогнища й дим не допомагали, знищення палицями цих шкідливих комах було безглуздо.

Дуже несподівано прийшла допомога. Це були місцеві чайки, які прилітали на поля і знищували сарану. Більша частина врожаю була врятована. Вдячні жителі спорудили пам'ятники своїм рятівникам - чайкам.

№19.

За роки тривалого життя поряд із птахами, спостерігаючи за їхньою поведінкою.

Уже в Давньому Римі були спеціальні жерці, які спостерігали за поведінкою храмових курей, що передбачали погоду. А в Японії курей тримають у храмах для того, щоб ті повідомляли про наближення землетрусів. У момент небезпеки вони поводяться неспокійно й намагаються вибратися із приміщення.

№20.

Люди помітили багато прикмет, пов'язаних із птахами.

Журавель прилетів - тепло приніс.

Граки рано прилетіли - буде рання весна.

Жайворонок з'являється - на тепло.

Зозуля закувала - час сіяти льон.

Півні хором співають - перед відлигою.

Дикі качки прилетіли вгодовані - весна буде холодною.

Ранній приліт - на ранню теплу весну.

Птахи рано збираються у вирій - осінь буде холодною.

Гуси летять - зиму на хвості несуть.

Журавлі летять низько - зима вже близько.

Снігурі туляться до оселі - на великий снігопад.

• №21 «Вікторина»
• Хто із птахів...
• ...найважчий? (Страус - 90 кг)
• ...найлегший? (Колібрі - 1,5 - 2 г)
• ...найшвидше літає? (Сапсан, стриж - 17 км/год)
• ...найглибше пірнає? (Пінгвін - 265 м)
• ...найбільш морозостійкий? (Качка, гуска - до110 градусів)
• ...неперевершений співак?(Соловей).

№22.

Багато птахів є символами. Відгадайте...

Який птах є символом...

• ...вірності і любові? (Лебідь)
• ...мудрості? (Сова)
• ...гордості, сміливості? (Сокіл)
• ...могутності? (Беркут)
• ...сили? (Орел)
• ...щастя? (Лелека)

ІІІ. Заключне слово вчителя.

Сподіваюсь, що сьогоднішня наша зустріч дала вам можливість ще більше пізнати і полюбити птахів, цю справжню окрасу природи. Кожен із нас повинен усвідомити, що птахи - наші справжні друзі та незамінні помічники.

Відеоролик «Пташині дива»

ВЕЛИКОКАНІВЕЦЬКИЙ НВК

Підготувала і провела:

Филь О.М., лекторська група

2015-2016н.р.